До початку повномасштабної війни проти України Росія постачала у Європу близько 25% від необхідного обсягу нафти і 40% газу.

Зокрема, в окремих європейських країнах цей відсоток був значно вищим. Так, за даними Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), Словаччина та Угорщина отримали минулого року з Росії 96% і 58% імпорту нафти відповідно.

Після введення Євросоюзом фінансових санкцій щодо Російської Федерації та блокування морського імпорту російської нафти, країна-агресорка почала вимагати оплату за енергоносії в рублях і припинила постачання газу у так звані недружні країни – Польщу, Болгарію та Фінляндію.

Росія знову і знову, порушуючи норми міжнародного права, використовує ресурсний важіль, намагаючись таким чином втримати свій політичний вплив.

Що це, як не прояв "ресурсного тероризму"? Навіть неприкритого.

Адже Росія – одна з найбільших гірничодобувних країн світу. Вона посідає передові позиції з видобутку алмазів, друге місце з видобутку срібла, третє – з видобутку золота, провідний виробник титану, алюмінію, міді….

Російська Федерація з 2011 року є одним із членів Комітету з міжнародних стандартів звітності про запаси корисних копалин (CRIRSCO). А отже має доступ до міжнародних інвестиційних площадок, перетворюючи свої корисні копалини у валютні потоки.

Не виключеним є і вплив на світові кола через шантаж корисними копалинами. І тут постає запитання: чи може Росія бути повноправним учасником таких організацій як CRIRSCO, чи відповідає вона її принципам, чи можуть такі організації в сучасних реаліях залишатися аполітичними?

Що таке CRIRSCO? Комітет з міжнародних стандартів звітності про запаси твердих корисних копалин (CRIRSCO) – це міжнародна громадська організація, метою якої є просування передових міжнародних практик у галузі публічної звітності про результати геологорозвідувальних робіт, оцінки мінеральних ресурсів та запасів родовищ корисних копалин.

Сфера впливу CRIRSCO поширюється на усі види твердих корисних копалин, зокрема чорні, кольорові, дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння і тверду енергетичну сировину: кам’яне та буре вугілля, а також уран.

Комітет об’єднує Національні організації зі звітності країн-членів, які призначають у Комітет представників.

Зараз в організації 14 повноправних членів, серед яких Австралія, Бразилія, Канада, США, Європа, Чилі, Колумбія, Південноафриканська республіка, Індія, Індонезія, Казахстан, Монголія, Туреччина та Росія.

CRIRSCO також відкритий для інших країн, які хочуть імплементувати національні форми звітності щодо оцінки запасів і ресурсів мінеральної сировини під стандарти комітету. До слова, в Україні прийнятий у першому читанні Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підтримки розвитку вітчизняних галузей надрокористування", яким під час проведення експертизи та оцінки ресурсів та запасів корисних копалин за заявою користувача надрами пропонується дозволити використання шаблону класифікації CRIRSCO. А деякі компанії вже використовують його під час написання звітів за міжнародними стандартами для лістингу на біржах.

Основні принципи CRIRSCO полягають у спорідненому підході до оцінки мінеральної сировини та формі звітності, що полягають у:

використанні подібних термінів, включно з класифікацією мінеральних ресурсів і запасів, які звичні і знайомі для міжнародної гірничодобувної промисловості, інвесторів і фінансових організацій;

звітності, яка містить збалансоване уявлення про ризики та можливості освоєння родовищ тих чи інших корисних копалин, та яка базується на принципах достовірності, прозорості і компетенції;

звіти з оцінки родовищ корисних копалин розробляються і підписуються компетентними особами, які мають щонайменше п'ять років досвіду роботи з оцінки мінералізації чи типу родовищ, що розглядаються. Зокрема, компетентна особа зобов'язана чітко дотримуватися кодексу етики професійного співтовариства.

Таким чином, CRIRSCO за час свого існування, починаючи з 1994 року, перетворився з неформального альянсу у комітет з більш жорстким складом, який користується своїм положенням і організаційним статутом.

А звіти з оцінки родовищ корисних копалин, розроблені з використанням стандартів CRIRSCO, користуються довірою міжнародних інвесторів.

Переваги участі у CRIRSCO. Метою компаній є вихід на Initial Public Offering (IPO) – перший публічний продаж акцій акціонерного товариства необмеженому колу осіб і отримання міжнародного банківського кредитування.

Цьому етапу зазвичай передує підготування публічних звітів з оцінки запасів і ресурсів корисних копалин з використанням шаблону CRIRSCO.

Саме довіра міжнародної інвестиційної спільноти до звітів з оцінки мінеральної сировини є основною перевагою CRIRSCO. Адже вона дає доступ гірничодобувним компаніям до основних біржових майданчиків в Австралії (Australian Securities Exchange – ASX), Торонто (Toronto Stock Exchange – TXS, Toronto Stock Exchange Venture – TSXV), Лондоні (London Stock Exchange) Гонконгу (Hong Kong Stock Exchange – HKSE), ряду бірж у Сполучених Штатах Америки, Південної Африки.

За словами учасника Наглядової Ради CRIRSCO від Росії О.В. Ільіна, з часу вступу Росії до СRIRSCO було досягнуто значного прогресу в галузі міжнародного визнання як стандартів російської звітності, так і професійної значущості Російського товариства експертів з надрокористування (російською – российского общества экспертов по недропользованию (ОЭРН)).

Кодекс Національної асоціації з експертизи надрокористування (НАЕН) визнано низкою зарубіжних регуляторів, серед яких Європейська комісія з бірж та цінних паперів (ECMA), Комісії з цінних паперів Британської Колумбії та Онтаріо (Канада), а ОЕРН як професійна організація визнана іншими учасниками системи СRIRSCO.

А якщо російські стандарти звітності з оцінки корисних копалин визнаються міжнародним співтовариством – значить країна-агресор має доступ до інвестицій.

Інвестицій, які імовірно можуть бути використані проти будь-кого у світі, навіть проти самих інвесторів. Весь світ бачить, як Російська Федерація використовує шантаж корисними копалинами інших країн для досягнення своїх політичних цілей. І блокування Європейським Союзом санкцій проти російського металургійного підприємства "ВСМПО-Авісма" – найбільшого у світі виробника титану, вкотре це доводить. Страх залишитись без ресурсів перемагає європейські цінності.

Здається, настав час таким організаціям як СRIRSCO задуматися, чи може країна, яка порушила світовий порядок, що закріпився після завершення Другої світової війни, яка постійно використовує власні природні багатства як засіб тиску на інші країни, яка розгорнула військову агресію проти мирної України, зокрема з метою загарбання наших корисних копалин, наприклад, титану, чи може вона бути їхнім учасником?

Чи можуть СRIRSCO залишатися осторонь? Світ має сказати ні "ресурсному тероризму", світ має сказати ні війні.